Кінострічка «Тіні забутих предків»

Художній фільм за мотивами повісті М. Коцюбинського став рекордсменом у радянській кіноіндустрії за кількістю здобутих міжнародних нагород.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Художня стрічка «Тіні забутих предків» стала однією з наймасштабніших кіноподій ХХ ст.

Її автор – Сергій Йосипович Параджанов вірменський і український кінорежисер, народився у 1924 році у Тбілісі, а після закінчення кінематографічного інституту переїхав до Києва.

Цьому рішенню Пароджанова посприяв той факт, що режисер навчаючись в інституті потрапив у майстерню Ігоря Савченка.

Своєму вчителеві Сергій Параджанов асистував під час зйомок кінострічки «Тарас Шевченко» (режисер І. Савченко).

Україну покидав в наслідок переслідувань з боку комуністичної влади та прямої заборони проживання на її терені.

Близька 4-ох років провів в ув’язненні за сфабрикованими обвинуваченнями.

На свободі опинився завдяки міжнародній протестній компанії та звернень на адресу радянського керівництва які підписали – Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Роберто Росселліні, Мікеланджело Антоніоні.

Перебуваючи у тюрмі режисер надіслав своїй 80-річній шанувальниці Лілі Брік (музі поета Маяковського) букет квітів з колючого дроту та власних шкарпеток.

Протягом життя Сергій Параджанов відзняв 15 кінострічок.

У 1964 році, він у жанрі поетичного кіно екранізував повість Михайла Коцюбинського достеменно відтворивши побут та народні звичаї гуцулів.

Первинна назва стрічки «Вогняні коні», однак згодом стала одноіменною з твором українського письменника.

Фільм був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966).

Та все ж на Заході інтерес до нього був значно більшим, ніж на країни де його було відзнято.

Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні.

Це був беззаперечний рекорд у радянській кіноіндустрії.

Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

Режисер помер влітку 1990-го року, через три дні після свого переїзду до Єревану.

Похований в Пантеоні геніїв вірменського духу .



post_likes( '' ); }?>
/**/