Олександр Довженко

Український режисер, який став класиком світового кіно.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Найвідомішим поціновувачем кінотворчості українського кінорежисера з числа його видатних сучасників був легендарний Чарлі Чаплін.

З неприхованим захватом та щирою прихильністю видатний актор висловлювався на адресу українського майстра: «Слов’янський кінематограф дав світові лише одного режисера – Олександра Довженка» .

Його постать у мистецтві ХХ ст. відіграла роль наріжного каменю українського кінематографу, завдяки чому його було виведено на світовий рівень.

Майбутній кінорежисер народився у 1894 році, в селянській багатодітній родині, на Чернігівщині.

У 1914 році він закінчує Глухівський вчительський інститут, працює у школі у Житомирі. У 1917 році Довженко вступає до Київського комерційного інституту.

За рік він стає вільним слухачем у Академії Мистецтв. У 1918-1919 роках колишній шкільний вчитель потрапляє до лав армії УНР. За вироком Волинської ЧК стає в’язнем більшовицького концтабору та проводить у ньому три місяці. Згодом Довженко опиняється у польському полоні.

З 1921 року він поступає на службу у Наркомат закордонних справ та перебирається до тодішньої столиці радянської України – Харкова.

Тривалий час працює за кордоном в рамках радянських дипломатичних місій.

У Харкові зближується з представниками літературних середовищ, працює у редакції однієї з міських газет та приєднується до об’єднання письменників «Гарт».

З другої половини 1920-их рр. Довженко переходить на поприще кіно.

цим життєвим вибором пояснювався його переїзд до Одеси. адже саме там він влаштовується режисером на кінофабриці.

Його перший фільм «Звенигора» вийшов на екрани у 1928 році.

Після цього на світ з’являються такі кіношедеври, як «Арсенал» та «Земля».

Останній опинився у Радянському союзі під забороною,оскільки був потлумачений критиками як матеріал, що містить в собі завуальовану пропаганду ідей українського націоналізму. Не дивлячись на це твір режисера здобув загальне визнання на європейських кінофестивалях.

Після прем’єри стрічки у Берліні про Олександра Довженка з’являється 48 публікацій у періодиці, а у Венеції італійські кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно».

Натомість у невдячному Радянському Союзі стрічку реабілітують лише у 1958 році, після міжнародного референдуму у Брюсселі, де кінотвір увійде до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.

У роки другої Світової Війни Довженко перебуває на фронті працюючи військовим кореспондентом.

Відповідаючи провідним вимогам часу український режисер створював кіношедеври, на яких виховувались майстри планетарного масштабу (Параджанов, Тарковський, Іллєнко).

Паралельно з кіномистецтвом він успішно реалізовував себе на поприщі драматургії та літератури.

Його творча діяльність неодноразово відзначалася державними нагородами найвищого рівня.

У 1941 та 1949 роках він став лауреатом Сталінських премій, у 1959 році йому посмертно була присуджена найвища нагорода – Ленінська премія.

Ще за життя його вважали класиком світового кіно, а на батьківщині деякі представники критики охрестили одним з основоположників радянської кіноіндустрії.

У день народження Олександра Довженка – 10 вересня на державному рівні відзначається день кіно.

post_likes( '' ); }?>
/**/