Борис Балінський

Український вчений, якого вважають батьком сучасної ембріології

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Найцитованіший підручник з ембріології – був написаний українським вченим Борисом Балінським.

Світове визнання також отримало його предметне наукове дослідження природи земноводних.

Окремі праці вченого по сім разів перекладалися англійською мовою, по два рази японською та італійською і один раз іспанською мовами.

Емігрувавши після другої Світової віни до Мюнхену науковець згодом переїхав до ПАР і обіймав посаду декану біологічного факультету Йоганнесбурзького університету.

Впродовж одинадцяти років очолював електронно-мікроскопічне товариство Південної Африки.

Саме Балінський передбачив важливу роль молекулярної біології в з’ясуванні ключових механізмів ембріогенезу — зародкового розвитку тварин і людини.

Протягом свого життя Борис Балінський відкрив декілька видів комах та суттєво розширив уявлення людства у сфері генетичної природи метеликів.

post_likes( '' ); }?>

Кордоцентризм Григорія Сковороди

Григорій Сковорода сформулював засади української філософської традиції кордоцентризму

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Кордоцентризм – світоглядна парадигма української філософії.

Вона виплекана українцями та сповідувалась багатьма вихованцями Києво – Могилянської академії.

Найяскравішим представником цієї філософської традиції є Григорій Сковорода. Кордоцентризмом провідна роль у етичній, релігійній та естетичній життєдіяльності особистості відводиться її серцю.

У вузькому значенні це намагання зрозуміти зовнішню реальність не за допомогою логічної думки натомість через емоції, почуття і душу.

Також його можна визначити як вчення про перевагу духовного досвіду, інтуїції, чи містичного осяяння над логіко-дискурсивним мисленням.

Український кордоцентризм сформував історичний тип філософування поряд з іншими різновидами філософського світогляду – античним космоцентризмом, релігійним теоцентризмом, антропоцентризмом доби Відродження, просвітницьким логоцентризмом, постмодерним семіоцентризмом.

Найяскравішим представником цієї філософії є Григорій Сковорода.

post_likes( '' ); }?>

Георгій Вороний

Постать світового рівня у царині сучасної математики.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Георгій Вороний – український вчений, який належить до найбільш шанованих математиків світу, член-кореспондент Російської імперської Академії Наук (1907р.).

Народився на Полтавщині, здобув вищу освіту в Київському та Санкт-Петербурзькому університетах.

Був учнем відомого на той час вченого у царині математичних досліджень – Андрія Маркова.

У студентські роки активно займався громадською діяльністю.

Про майбутнього світоча світової математики писали у своїх статтях Леся Українка та Іван Нечуй-Левицький.

Після захисту магістерської дисертації у 1894 році був переведений до Варшави на професорську роботу.

Невдовзі пише докторську на тему «Про одне узагальнення алгоритму неперервних дробів» та успішно захищає її.

У Варшаві вихованцем Вороного став згодом відомий вчений, який поглибив наукові знання у царині теорії множин, вивчення фракталів та рекурсії – Вацлав Серпінський.

Його ім’я увійшло в історію сучасної науки завдяки створеним ним графічним схемам фракталів у вигляді «серветки» чи «килиму Серпінського» та прямій причетності до основ програмування.

До 1907 року український математик обіймає посаду декана механічного факультету Варшавського політехнічного інституту.

Після цього його переведено деканом аналогічного факультету у новоствореному у Новочеркаську Донському політехнічному інституті.

Першим науковим здобутком Вороного було розширення площини досліджень чисел Бернуллі.

По тому український математик складає найдетальніший на той час опис загального кубічного поля цілих алгебраїчних чисел водночас працюючи над виведенням алгоритму для обчислення основних його одиниць, який згодом дістав назву «алгоритм Вороного».

На рахунку вченого також і винайдення алгоритму неперервних дробів , який безрезультатно намагалися відшукати провідні математики Європи.

За цей дослідницький здобуток Вороного було нагороджено премію ім. В.Буняковського (1896 р.).

Такої планки наукових досліджень у цій царині німецькі математики сягнули леше через 42 роки.

Побудовані математичні об’єкти—діаграми Г.Вороного з часом стали широко використовуватись у багатьох актуальних напрямах науки — в ком’ютерній графіці, геометричному моделюванні, конструюванні робіт, розпізнанні образів, створенні штучного інтелекту тощо.

Діаграма випадкової множини точок на площині названа на честь математика Георгія Вороного.

Окрім цього вона також відома як мозаїка Вороного, розбиття Вороного, розбиття Діріхле.

Вперше застосування подібних конструкцій мало місце у праці Декарта 1644 року.

Діріхле у 1850 році використовував подібні двовимірні та тривимірні діаграми в своїй праці про квадратичні форми.

У м. Сеулі (Південна Корея) діє дослідницький центр з діаграм Вороного.

Сьогодні дослідження з діаграм Вороного проводяться практично в усіх країнах Європи, у США, Канаді, в країнах Південної Америки, Японії, Китаї, Гон-Конгу, Австралії, Новій Зеландії У 2004 року в Токіо (Японія) були започатковані щорічні Міжнародні конференції з діаграм Вороного.

На сороковому році свого життя (1908р.) український вчений помер від хвороби та похований у своєму рідному селі – Журавка, що на Полтавщині.

post_likes( '' ); }?>
/**/