Василь Авраменко

Засновником окремого напрямку у сучасному танцювальному мистецтві є Василь Авраменко.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Сценічна народна хореографія – окремий та унікальний напрямок в сучасному світовому танцювальному мистецтві.

Його фундатором став хореограф, актор, продюсер, дослідник і знавець українського народного танцю – Аврвменко Василь Кирилович. У своєму мистецтві він відійшов від традиційних танцювальних дивертисментів та розробив якісно нові жанри хореографії.

Його вистави наближалися до жанру балету-поеми, балету-симфонії, що відтворювали складну історичну долю народу (балетні постановки «Великдень на Україні», «За Україну», «Січ отамана Сірка»).

У сценічних дійствах В. Авраменка поєднувалися балет, музика, театр, хоровий спів, а згодом — і кіномистецтво.

Його славнозвісний «Гопак» мав тріумфальний успіх на сцені «Метрополітен-опера» (1931).

У 1936—1937 рр. В. Авраменко заснував у Нью-Йорку українську кіностудію, де створив фільми-опери «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Маруся Богуславка».

У кінотеатрах Америки та Європи з грандіозним успіхом був презентований його фільм «Тріумф українського танцю» (1954), над яким корифей працював 25 років.

Мистецька праця В. Авраменка невіддільна від його творчо-організаторськоїта педагогічної діяльності.

Упродовж 1920—1950-х рр. він відкрив школи українського народного танцю в Аргентині, Канаді, Бразилії, Австралії, Ізраїлі.

Свій унікальний практичний досвід танцюриста й хореографа митець узагальнив у фундаментальній праці «Українські національні танці, музика і стрій».

Деякі дослідники історії хореографічного мистецтва оцінюють внесок Авраменка у світовий розвиток танцю на рівні з А.Дункан та М.Бежаром.

post_likes( '' ); }?>

Козацька чуприна-оселедець

Традиційна зачіска українських воїнів-козаків

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Козацький чуб або оселедець – традиційна чоловіча зачіска, яка була поширена серед русичів-українців з князівської доби та епохи козаччини.

Чуби на оголеній голові особливо полюбляли запорожці і наділяли його сакральним значенням.

Назва «оселедець» пішла від Катерини ІІ відомою своєю неприязню до козаків, так вона називала їхню традиційну зачіску.

Одні з найперших згадок про чуприну знаходяться у візантійських описах князя Святослава Ігоровича, при цьому така зачіска розглядається як ознака знатного походження.

Зокрема відомий візантійський історик-хронист Лев Диякон таким чином зображує київського князя : «середнього зросту, не надто високого й не дуже низького, бровастий, з ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим волоссям над верхньою губою.

Голова була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатного роду…».

У наші дні ця традиційна українська зачіска отримала друге життя з огляду на загальний підйом патріотизму та набула популярності серед учасників революції Гідності та воїнів добровольчих батальйонів.

post_likes( '' ); }?>

Котлета по-київськи

Експерементальний витвір київських рестораторів потрапляє в меню більшості харчувальних закладів столиці та набуває популярності за кордоном.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Котлета по-київськи – один з найважливіших кулінарних символів столиці України.

Різновид котлети у вигляді відбитого курячого філе, в яке загорнуто шматочок холодного вершкового масла (спочатку масло вбивали в м’ясо кулінарним молотком, що робило смак філе вершковим, наразі при виробництві масло просто загортають).

Готова котлета має еліпсоїдну форму. Її обсмажують у фритюрі, попередньо обмазуючи яйцем та паніруючи.

У вершкове масло можна додати тертий сир, гриби, зелень, яєчний жовток та інші інгредієнти.

В одному з кінців котлети може бути закріплена куряча кісточка, на яку при подачі на стіл надягається папільйотка.

Історія цієї унікальної страви корінням уходить останні дисятиріччя ХІХ століття.

У популярному на той час ресторані «Київ» здійснили експеремент над Французькою котлетою де-воляй (côtelette de volaille котлети з пташиного м’са) та залишили у ній кістку.

Оскільки кістку надягали на папільотку котлети стало зручно їсти руками.

Подібні котлети потрапили до України у 1918 році, однак лишилися непоміченими відвідувачами рестараційних закладів.

На початку 20 століття їх було подано з нагоди повернення урядової делегації гетьмана Павла Скоропадського з Німеччини.

Котлети здобули особливу популярність у Києві та швидко потрапили у ресторанне меню.

Надалі цей кулінарний тренд став настільки розповсюдженим у Києві, що перетворився на винятковий символ української столиці.



post_likes( '' ); }?>

Київський торт

Унікальний торт, рецепт якого з початку 1960-их рр. став візитівкою київської кондитерської культури.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Оригінальний та неповторний витвір Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса викликає найсолодші асоціації з містом на Дніпрових пагорбах.

За свою майже п’ятидесятирічну історію став одним із символів української столиці.

Саме «Київський торт» був одним з подарунків від Української РСР Л. І. Брежнєву на 70-річчя.

Триярусний витвір кондитерського мистецтва складався з 70 коржів і важив понад п’ять кілограм.

Радянському генсекові подарунок настільки припав до смаку, що він вимагав від своїх кухарів повторити шедевр.

Докладний оригінальний рецепт торту і досі тримають у таємниці на Київській фабриці.



post_likes( '' ); }?>

Гопак

Козацькому гопаку понад 600 років і його вважають одним з найстаріших танків Європи, який сберігся у вигляді цілісної системи акробатичних та бойових рухів.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Старовинний український народний танок з великою кількістю амплітудних акропадичних рухів.

Його назва походить від дієслова “гопкати” тобто стрибати.

Мав популярність в середовищі запорізьких козаків і саме тому, початково, в ньому приймали участь виключно чоловіки.

Протягом тривалого часу вважалося що гопак був втрачений , адже як і інші прояви української культури опинився під забороною після потрапляння України в склад Російської імперії.

Сценічною реконструкцією цього танку у повоєнні роки зайнявся видатний український хореограф та народний артист СРСР – Павло Вірський.

На початку 1990-их рр. ряд дослідників розвинули вчення про те, що в системі рухів гопака закодовано основи козацького контактного бойового мистецтва.

Школу бойового гопака розвинув Володимир Пилат на основі спроб розкодування динамічних рухів танку.

Це підштовхнуло багатьох людей до сприйняття гопаку як українського варіанту бразильської капоейра.

Слід відзначити, що фейєричний козацький танок значно старший та динамічніший ніж бразильський зразок бойової хореографії.

Тож, як різновид бойового мистецтва адаптований до зовнішніх ознак танку з рядом віртуозно-карколомних стрибків гопак виник близько 600 років тому і став головною візитівкою Української культури.



post_likes( '' ); }?>

Поп-арт

Фундатор відомого напрямку експерементального мистецтва та культова постать постмодерністської культури – Енді Уорхол походив з родини карпатських українців

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Енді Уорхол культова постать сучасного мистецтва. У історію експерементального арту він увійшов як засновник поп-арту.

Діапазон його творчості розповсюдив свої впливи на художню царину, на сферу літератури, дизайну, кінематографу.

Справжнє ім’я митця звучить, як Андрій Варгола. Він народився у місті Піттсбург (штат Пенсильванія, США) у лемківській родині 1929-го року.

Його батьки емігрували до Америки з карпато-українського села Микова, що розташовується на території, яка входить нині у склад Словаччини.

З 1945 року навчається у Технологічному інституті Карнегі на відділенні Малювання та дизайну. З третього курсу починає працювати оформителем вітрин найбільшого у Піттсбурзі універмагу.

У 1949-му році влаштовується на посаду ілюстратора до редакції одного нью-йоркського журналу.

У 1960-их роках обирає темою для своїх картин американські продукти : консерви фірми Кембелз і пляшки з-під Кока-Коли. У цей же творчий період художник малює типові для поп-арту слайдовані портрети відомих представників масової культури : Мерилін Монро, Елізабет Тейлор, Джимом Моррісоном та Елвісом Преслі, чим і визначає головні ознаки цього напряму сучасного експерементального мистецтва.

Радикальні арт-критики відразу звернули увагу на ці полотна, заявивши, що твори молодого художника майстерно розкривають вульгарність, порожнечу і безликість західної культури масового споживання.

У другій половині 1960-их рр. Енді Уорхол виявляє інтерес до кіно.

До кінця свого життя він відзніме та прийме участь у продюсуванні понад 500 кінокартин. Більшість з його кіноробіт – до міри безсюжетні фільми тривалістю до 25 годин, протягом яких на екрані бродять голі учасники уорхолової мистецької “фабрики” у Манхеттені, на зразок Джо Далессандро та Ідді Седвіг.

Одночасно з експериментами у любительському кіно Уорхол створює і продюсує першу альтернативну рок-групу − The Velvet Underground.

Він також виступив дизайнером обкладинок ряду концептуальних альбомів, наприклад, “Sticky Fingers” групи The Rolling Stones.

Навколо Уорхола склалася особлива субкультура молоді, одна з учасниць якої − феміністка Валері Соланас − в 1968 році вистрілила в “учителя”, важко поранивши його. Уорхол дивом залишився живий.

Помер “деміург поп-арту” звичайною смертю від серцевого нападу 1987 року.




post_likes( '' ); }?>

Віденська кава

Український козак Юрій Кульчицький навчив Європу та весь світ пити каву з цукром і молоком.
А до того врятував Відень від навали Османської імперії.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Вдячні віденці передають з покоління у покоління дивовижну історію про порятунок іх міста запорізьким козаком.

Коли Відень, столиця Священної Римської імперії, у 1683 році потрапила в облогу турків-османів її союзники нічого не знали про несподіваний напад ворога.

Розблокувати місто власними силами ніяк не виходило, оскільки чисельність турецького війська в десятки разів перевищувала кількість оборонців міських мурів.

Тоді допомогу та чіткий план дій міській громаді запропонував український козак Юрій Кульчицький, який також знаходився у оточеному місті.
Відтак, він просочився крізь ворожий табір, видаючи себе за одного з турецьких піхотинців. Йому суттєво допомогло знання мови неприятеля, яку він опанував перебуваючи тривалі роки у турецькому полоні.

Просочившись крізь непідступні мури і ворожий табір, козак Кульчицький сповістив союзникам про небезпеку, яка несподівано спіткала Відень.
Нашвидкоруч було зібрано військо, яке очолив славнозвісний польський король Ян Собеський.

Союзники австрійців організовано вирушили на порятунок оточеному Відню.

З’явившись з тилу головного розташування сил османів армія Собеського завдала ніщівного удару ворогові.

Рятуючи себе турки з поспіхом залишали свої позиції, гармати, обози з провізією та награбованим майном.

Поміж покинутих у хаосі запасів було багато мішків з кавовим зерном, заварювання якого культивували турки

.

На знак подяки козаку Кульчицькому вдячні віденці подарували усю здобуту каву, яку лишили по собі загони багатотисячної турецької армії.
Саме тоді козак, якому судилося стати рятівником Відня видав книжку в якій описав свої військові пригоди та в центрі міста відкрив першу віденську кав’ярню.

Кожен, хто прочитав книжку, йшов до закладу Кульчицького, щоб побачити на власні очі живу легенду.

Відвідувачі купували каву, пили та кривилися від її, доволі специфічної гіркоти, аж сльози на очах навертались.

Тоді Кульчицький вирішив додавати в каву цукор, і відтоді усі смакували її із задоволенням. Цей рецепт у нього перехопила вся Європа і до сьогодні готує каву саме за ним.

post_likes( '' ); }?>
/**/