Леопольд Вайс

Уродженець Львова якому судилося стати одним із засновників держави Пакистан та чи не найавторитетнішим богословом сучасного ісламу

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Львів’янин Леопольд Вайс став одним із засновників мусульманської держави Пакистан.

Маючи за плечами блискучу європейську освіту він 8 років свого життя присвятив написанню конституції новоутвореної країни та тривалий час був її представником в ООН.

Від народження Лоепольда спіткали дивовижні повороти долі та непересічні сюжети подій.

У одному з будинків вулиці Левицького, 1900-го року, в родині відомого єврейського адвоката народився майбутній теоретик та апологет ліберального ісламу.

Його рід належав до однієї з найбільш авторитетних династій рабинів, що сприяло здобуттю хлопчиком широких знань з юдаїстики.

Після Версальського миру, яким було покладено край Першій Світовій війні родина Вайсів переїздить до Відня, де Леопольд вступає до столичного університету на відділення історії мистецтв.

За кілька років він залишає навчання та відправляється до Берліну де влаштовується на роботу до кіномайстерні.

У ті роки юнак активно співпрацює як сценарист з стовпом німого кіно Фрідріхом Мурнау.

Паралельно провадить співпрацю з авторитетними берлінськими газетами та здобуває помітний успіх після публікації сенсаційного інтерв’ю з дружиною Максима Горького у якому вона розповіла усю правду про радянський союз.

На початку 1922- го року Леопольд отримує запрошення до Палестини від свого дядька – Доріана Фейгенбаума (учня Зигмунда Фройда), котрий працював у Єрусалимі за напрямком психіатрії.

Близькосхідна проблематика для Леопольда відкривається під кутом співпереживання та підтримки арабської сторони.

Він несподівано проймається співчуттям до палестинського народу і наголошує на несправедливих алгоритмах вирішення арабо-ізраїльскої проблеми до яких вдавалося світове співтовариство.

Леопольд Вайс публічно засуджує Декларацію Бальфура (документ, який став відправною точкою у процесі створення держави Ізраїль) і заперечує його доцільність у публічних дискусіях з лідерами сіоністів та майбутнім першим президентом єврейської держави Хаїмом Вейцманом.

З моменту приїзду до Близького Сходу онук львівських рабинів проводить наступні 10 років у мандрах просторами передньої Азії.

Завдяки цьому він суттєво розширює свої уявлення про іслам та на межі 1920-их рр. розуміє що ця релігія є його покликанням.

Повернувшись на нетривалий час до Берліну Вайс зважується до двох доленосних кроків: одружується на старшій від нього на 15 років художниці Ельзі та навертається у іслам з іменем Асад (що з арабської перекладається як «лев» та є фактичним аналогом імені Леопольд і своєрідною пам’яткою про рідне місто – Львів).

Дізнавшись про рішення Вайса родина цілковито відмежовується від нього, а він відправляється до Мекки для поглибленого вивчення Корану схиливши перед цим дружину до навернення у іслам.

У одному з медресе міста Вайс знайомиться з сином верховного правителя майбутнього об’єднаного королівства Саудівська Аравія.

Невдовзі Асад був запрошений на співбесіду до ібн Сауда – першого монарха об’єднаного королівства Аравійського півострова та залишається при ньому з повноваженнями радника.

На початку 1930-их рр. Асад звертає увагу на боротьбу індійських мусульман за свою незалежність, яка на той час увійшла у активну фазу.

На нього справляють глибоке враження доробок відомого на Сході філософа і поета Мухаммада Ікбала («духовного батька Пакистану»), який попри свою релігійність сповідував соціалістичні ідеї та у чиїх творах Аллах зустрічається з Леніним, а архангел Джабраїл зійшовши з небес підіймає пригноблені народи на повстання.

У 1932 році радник саудівського короля залишає Аравію та перебирається до Пакистану з новою 15-річною дружиною та новонародженим сином, аби приєднатися до боротьби за створення нової мусульманської держави.

У цей період Асад стає близьким поплічником засновника національної державності Пакистану – Мухаммеда Алі Джинна та долучається до творення періодичних видань і газет.

У 1947 році на політичній мапі планети з’являється нова держава – Ісламська Республіка Пакистан, у керівних органах якої опиняється і колишній львів’янин, який присвятив своє життя арабському світу та ісламу.

У цей період Мухаммед Асад керував Департаментом ісламського відродження, очолював близькосхідний відділ міністерства закордонних справ та 8 років працював над проектом конституції Пакистану.

З 1951 року він стає представником цієї країни в ООН, але за чотири роки подає у відставку на знак протесту проти військового перевороту у Пакистані, який призупинив дію створеної ним конституції.

Перебуваючи у США Асад вдається до безпрецедентного кроку – відмовляється продовжувати шлюбне співжиття зі своєю дружиною Монірою та закохавшись у Нью-Йорку у доньку польських емігрантів він одружується на ній, а свою попередню дружину висилає на батьківщину до Саудівської Аравії.

Такий крок суттєво суперечив мусульманській етиці, чим Асад викликає на себе гнів аравійських шейхів та унеможливлює своє повернення у країни передньої Азії.

Подальші 19 років він живе у Марокко де працює над створенням книг «Шлях до ісламу» та одним з найблискучіших коментованих перекладів Корану англійською мовою.

Саме останній викликав різкий осуд з боку консервативних кіл ісламу та збурив запеклі дискусії.

З початком ірано-іракської війни Асад вирішує вийти за межі території ісламу та переїздить до Лісабону.

Звідти він перебрався до містечка Марбелла (Іспанія).

Саме у цьому куточку Гранади Асад завершує роботу над ключовими релігійно-філософськими трактатами та займається їх виданням.

В стінах його дому досить часто опиняються найповажніші представники еліти Саудівської Аравії поміж яких був і міністр нафтової промислвості Саудівської Аравії шейх Ямані.

Брат короля цієї держави – емір Салман неодноразово пропонував Асаду повернутися до країни, втім він цього разу він остаточно вирішив залишитися у тихому європейському містечку Марбелла.

Наприкінці зими 1992 року знаний на весь світ мусульманський інтелектуал, філософ та політик, що походив з української Галичини помер на 92-му році життя.

За 15 років його іменем було названо головну площу перед штаб-квартирою ООН у Відні, що стало першим в історії Європи прецедентом найменування міських об‘єктів на честь стовпів та лідерів мусульманського світу.

post_likes( '' ); }?>

Перша трактористка

Першою жінкою, яка впоралась з кермуванням трактора виявилась відчайдушна трудівниця з Донбасу – Паша Ангеліна

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Жінкою, яка першою у сучасній історії впоралася з керуванням трактора та осідлала машинного вола виявилася сумлінна радянська трудівниця з Донбасу – Ангеліна Парасковія Микитівна.

Маючи неабиякий інтерес до сільсько-господарської техніки вона стала першою жінкою-механізатором та організувала на селі першу жіночу бригаду трактористок.

Заслуги товариша Ангеліни були удостоєні двох нагород зі званням Героя Соціалістичної Праці.

Жінка народилась у сім’ї селянина-батрака і з ранніх років виховувалась у трудовому дусі.

Ще на початку колективізації Паша Ангеліна, як називали її в народі, однією з перших опанувала вміння керувати тогочасними зразками агротехніки і з 1933 р. протягом чверті століття очолювала тракторну бригаду.

Трудовий колектив яким керувала Ангеліна виступив ініціатором соціалістичного змагання механізаторів за високі врожаї та високопродуктивне використання техніки.

Показники її трудової продуктивності тривалий час слугували зразком для наступних поколінь радянських аграріїв.

post_likes( '' ); }?>

Олександра Екстер

Київська художниця, яка стояла біля витоків абстрактного мистецтва та модерної сценографії.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Без перебільшення знаковою фігурою на поприщі абстрактного мистецтва виявилась киянка Олександра Екстр.

Її дошлюбне прізвище – Григорович недвозначно підкреслює українське походження, втім майбутня легенда мистецького авангарду народилась на території нинішньї Білорусі.

Найвиразнішими набутками її творчість відзначилась у царині нових модерністських течій, таких як кубізм та футуризм.

Експерементаторський хист Олександри Екстр розташував її біля витоків нового безпредметного малярства, ритмоілюстрації та сценографії.

Натхненницею та оракулом абстракціонізму вона стала у той час, коли майстри, які згодом уособлювали європейський некласичний живопису (Пікассо, Брак, Леже) навіть не наважувались думати про щось подібне.

Саме тому є підстава говорити про те, що винахідлива киїянка своїми творчими візіями випереджала епоху у якій жила.

Під її безпосереднім впливом французькі кубісти значно сміливше розкріпачували свою палітру.

У київській студії вона навчала основам абстрактного мистецтва навіть дітей.

Головною фішкою її методи було заохочення дітей ілюструвати казки не сюжетно, а за допомогою ритмів.

Подібний прийом до цього ніким не використовувався.

Однак головні новаторські схеми Екстр були реалізовані саме у театральному мистецтві.

Чи не вперше у світовій сценографії вона наважилася обігрувати весь куб сцени, а не лише її підлогу-планшет.

Її революційний винахід був позитивно сприйнятий теоретиками театральної сценографії та швидко зазнав поширення на сценах експерементальних студій та театрів Європи.

Теперішні шанувальники Мельпомени в Європі та Америці найчастіше й не здогадуються, що новітнім оформленням сценічного дійства — лаконічним, конструктивним, рухливим — вони зобов’язані художниці з України.

post_likes( '' ); }?>

Лист Олівера Кромвеля гетьману Хмельницькому

Недоведений історичний факт про лист Олівера Кромвеля адресований Богдану Хмельницькому

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Лист Кромвеля – лідер громадянської війни в Англії, а згодом її лорд-протектор Олівер Кромвель на думку деяких вчених листувався з гетьманом Війська Запорізького Богданом Хмельницьким.

Справедливості заради слід визнати що достеменність цього факту визнає лише частина істориків.

Попри свою суперечливість питання листування англійського лорд-протектора з козацьким гетьманом обросло великим шаром суперечок та інтригуючих симпатичних легенд.

Фрагменти надісланої епістоли були оприлюднені наприкінці 19 ст. на сторінках відомого у Російській імперії видання «Київська старовина».

Відомо, що Кромвель також підтримував зв’язки з протестантськими середовищами Речі Посполитої та іншими, опозиційної до центральної польської влади середовищами .

post_likes( '' ); }?>

Борис Балінський

Український вчений, якого вважають батьком сучасної ембріології

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Найцитованіший підручник з ембріології – був написаний українським вченим Борисом Балінським.

Світове визнання також отримало його предметне наукове дослідження природи земноводних.

Окремі праці вченого по сім разів перекладалися англійською мовою, по два рази японською та італійською і один раз іспанською мовами.

Емігрувавши після другої Світової віни до Мюнхену науковець згодом переїхав до ПАР і обіймав посаду декану біологічного факультету Йоганнесбурзького університету.

Впродовж одинадцяти років очолював електронно-мікроскопічне товариство Південної Африки.

Саме Балінський передбачив важливу роль молекулярної біології в з’ясуванні ключових механізмів ембріогенезу — зародкового розвитку тварин і людини.

Протягом свого життя Борис Балінський відкрив декілька видів комах та суттєво розширив уявлення людства у сфері генетичної природи метеликів.

post_likes( '' ); }?>

Марія Примаченко

Народна майстриня, роботи якої стали зразками сучасного наївного мистецтва

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Марія Примаченко – одна з найяскравіших у світі представниць народного примітивного мистецтва.

За життя тривалий час лишалася невідомою. У 1936 році Примаченко запрошена до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва.

Її твори з незмінним успіхом експонуються у Парижі, Монреалі , Празі, Варшаві, Софії.

Неповторний стиль та мистецький почерк високо оцінив Пабло Пікассо, а міжнародна організація ЮНЕСКО визнала 2009-ий рік – роком Марії Примаченко.

href=”http://pro-ukraine.com/wp-content/uploads/2016/11/7_104.jpg”>7_104


post_likes( '' ); }?>

Підводний човен козаків

Принцип першого підводного човна широко використовувався запорізьким козаками під час морських походів

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Козацька модель підводного човна – плоскодонне судно назване запорожцями чайкою активно використовується ними у період ведення активних бойових дій на морі.

На зовнішній бік бортів кріпився очеретяний пояс, який уможливлював занурення судна під воду та утримання його на плаву в такому стані.

Швидкість переміщення чайки становила 15 км/год і дозволяла маневрувати під час боїв з турецькими флотиліями.

post_likes( '' ); }?>

Олена Глинська

Матір одіозного російського царя Івана Грозного мала українське походження

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Матір московського царя Івана Грозного – походила з давнього україно-литовського роду Глинських.

Низка вчених схиляються до того, що засновники іменитої родини мали татарське походження та відійшли під протекцію Литовського князя Вітовта отримавши від нього міста Полтаву та Глинськ ( нинішнє село Глинськ, Сумської області).

Відомий шляхетський хроніст, найавторитетніший геральдик Речі Посполитої, монах та світоч домініканського ордену Шимон Окольський виводив рід Глинських з гілки Сіверських (Чернігівських) князів.

Рідний дядько Олени Глинської (матері Івана Грозного) був овруцьким старостою та загинув у 1503 році у битві з перекопськими татарами.

Інший брат її батька ( Іван Глинський) був києвським воєводою, а третій дядько – Михайло Глинський дворянином цісаря Максиміліана, маршалком двору князя литовського Олександра, а згодом опікуном Івана Грозного.

post_likes( '' ); }?>

Кордоцентризм Григорія Сковороди

Григорій Сковорода сформулював засади української філософської традиції кордоцентризму

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Кордоцентризм – світоглядна парадигма української філософії.

Вона виплекана українцями та сповідувалась багатьма вихованцями Києво – Могилянської академії.

Найяскравішим представником цієї філософської традиції є Григорій Сковорода. Кордоцентризмом провідна роль у етичній, релігійній та естетичній життєдіяльності особистості відводиться її серцю.

У вузькому значенні це намагання зрозуміти зовнішню реальність не за допомогою логічної думки натомість через емоції, почуття і душу.

Також його можна визначити як вчення про перевагу духовного досвіду, інтуїції, чи містичного осяяння над логіко-дискурсивним мисленням.

Український кордоцентризм сформував історичний тип філософування поряд з іншими різновидами філософського світогляду – античним космоцентризмом, релігійним теоцентризмом, антропоцентризмом доби Відродження, просвітницьким логоцентризмом, постмодерним семіоцентризмом.

Найяскравішим представником цієї філософії є Григорій Сковорода.

post_likes( '' ); }?>

Василь Авраменко

Засновником окремого напрямку у сучасному танцювальному мистецтві є Василь Авраменко.

slug.'">'.$category->cat_name.''; } ; $category->slug ?>

Що Україна дала світу

Сценічна народна хореографія – окремий та унікальний напрямок в сучасному світовому танцювальному мистецтві.

Його фундатором став хореограф, актор, продюсер, дослідник і знавець українського народного танцю – Аврвменко Василь Кирилович. У своєму мистецтві він відійшов від традиційних танцювальних дивертисментів та розробив якісно нові жанри хореографії.

Його вистави наближалися до жанру балету-поеми, балету-симфонії, що відтворювали складну історичну долю народу (балетні постановки «Великдень на Україні», «За Україну», «Січ отамана Сірка»).

У сценічних дійствах В. Авраменка поєднувалися балет, музика, театр, хоровий спів, а згодом — і кіномистецтво.

Його славнозвісний «Гопак» мав тріумфальний успіх на сцені «Метрополітен-опера» (1931).

У 1936—1937 рр. В. Авраменко заснував у Нью-Йорку українську кіностудію, де створив фільми-опери «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Маруся Богуславка».

У кінотеатрах Америки та Європи з грандіозним успіхом був презентований його фільм «Тріумф українського танцю» (1954), над яким корифей працював 25 років.

Мистецька праця В. Авраменка невіддільна від його творчо-організаторськоїта педагогічної діяльності.

Упродовж 1920—1950-х рр. він відкрив школи українського народного танцю в Аргентині, Канаді, Бразилії, Австралії, Ізраїлі.

Свій унікальний практичний досвід танцюриста й хореографа митець узагальнив у фундаментальній праці «Українські національні танці, музика і стрій».

Деякі дослідники історії хореографічного мистецтва оцінюють внесок Авраменка у світовий розвиток танцю на рівні з А.Дункан та М.Бежаром.

post_likes( '' ); }?>
/**/